Casa Vicens

Перший будинок, молодий архітектор, інший Гауді. Вітаємо вас у Будинку Вісенса – першій будівлі Антоні Гауді. Пропонуємо вам познайомитися з цією будовою. Ми разом довідаємося про те, як вона зводилася, чим надихався архітектор, які історії ховаються за кожним приміщенням… Будинок було реконструйовано, внаслідок чого довелось докласти багато зусиль для його вивчення та документування, аби повернутися до витоків Гауді. Ми впевнені, що ваш погляд дозволить нам побачити те, що нам ще не було видно, та це й є Гауді: постійне запрошення до відкриття.

Проходження є вільним, але рекомендуємо вам йти знизу вгору. Аудіопутівник показує вам фото різних приміщень, щоб ви могли орієнтуватись. Крім того, під час відвідання ви зустрічатимете співробітників, які можуть допомогти вам з будь-якими неясностями та запитаннями.

Починаємо нашу екскурсію, ставши перед кафетерієм. Подивімось на будинок з цього місця. Це його північно-східний фасад і він свідчить, що будинок не завжди був таким, яким ви його бачите. НаприкінціXIX ст. Мануел Вісенс доручив будівництво літньої резиденції молодому Антоні Гауді. Архітектор, який на той час тільки-но закінчив університет, вже кілька років розважав про те, якою має бути ідеальна оселя. Він хотів, щоб у неї був зв’язок з природою, щоб вона була функціональною та в той же час естетичною. Замовлення Мануела Вісенса пасувало якнайкраще до матеріалізації цих ідей. Гауді готує незвичайний і сміливий проект будинку з численними новаторськими елементами, які випереджають свою епоху.

Роками пізніше, у будинку змінюються власники та він стає багатосімейним житлом. Потреби нової сім’ї спонукали 1925 року до першого розширення цієї будови. Зробити це доручають Жоану Баптисті Серрі де Мартинесу – другові Гауді. Ззовні вона зберігає свій вигляд, але з невеличкими та вишуканими відмінностями. Зверніть увагу на вертикальну смугу з білих та зелених плиток, яка починається на землі. Фото в аудіопутівнику може допомогти вам знайти її. Прибудованою є ліва частина, а права є оригінальною. У дійсності, саме на цьому місці знаходилася середня стіна монастиря, якого вже немає.

Якщо уважно подивитися на квіткові плитки навколо цієї смуги, можна побачити, що деякі з них розташовані симетрично, а інші – ні. Перші належать до оригінальної будови, а автором інших був Серра де Мартинес. Це дуже елегантний спосіб позначити різницю.

Тепер пройдіть кілька метрів вперед та зупиніться перед фонтаном, який побачите на трибуні.

Ви – перед головним фасадом, який виходить на старовинний сад, а не на вулицю, як можна було б подумати спочатку. Ідея Гауді, за повідомленням Серри де Мартинеса, полягала в створенні будівлі як свого роду величезного плюща, що притулився до муру прилеглого монастиря. Цією ідеєю пояснюються елементи, які ми бачимо не тільки ззовні, а й зсередини побудови.

Це також дозволяє орієнтувати будинок на південний схід та гарантувати м’яке сонячне світло протягом літа.

Споглядати фасад – це як бути присутнім при вибуху кольорів. Гауді пориває з усталеними формулами і вкриває їх керамікою – матеріалом, який на той час використовувався більше в інтер’єрах, ніж на зовнішній стороні будівель. Це була його перша спроба, яка не стала останньою. Ці плитки, між іншим, допомагають матеріалізувати його захоплення природою та культурою сходу. Вироблені з дерева деталі дверей і вікон відбивають очевидне японське натхнення, і в цій зоні трибуни, де знаходиться фонтан, ми можемо побачити деякі тексти, написані давньою каталонською мовою, які нагадують нам арабські написи. Кожен з них стосується різних орієнтацій будови за сонцем. Той, що на головному фасаді, говорить про тепло оселі, лівий – про ранкове сонце, а правий, що знаходиться в найпрохолоднішому місці будинку, про приємний літній затінок.

Двері перед вами переповнені деталями. Перш ніж продовжити екскурсію, запрошуємо вас затриматися на кілька хвилин, щоб розглянути їх уважно та насолодитися цим відкриттям.

“Коли я пішов обмірювати дільницю, вона була цілком вкрита жовтими квітами, саме їх я взяв за декоративну тему в кераміці. Я також знайшов пишну пальму, чиє листя, відлите в залізі, заповнили сітку огорожі та вхідних дверей до Будинку”.

Здається, цими словами Гауді пояснив своєму учневі Жоану Бергосу причину використання квітів та пальмових бруньок. Обидва елементи допомагають зрозуміти досить несподівану характеристику архітектора: його бажання заощаджувати при будуванні. Виникає враження, що всі ці плитки або ця решітка не видається власне ощадними, але зверніть увагу: декоративні мотиви кераміки завжди ті самі. Насправді, взірців, що часто повторюються, небагато.

Те саме відбувається з величним кованим запором головного входу. Це квадрат, який також повторюється. Гауді заощаджує і робитиме це далі в своїх наступних творах. Славетний “trencadís” (мозаїка з уламків), присутній в інших його роботах, фактично є дуже модерною формою використання відходів.

Можете продовжити огляд у передпокої – найближчому до вхідних сходів приміщенні.

За бажання, перед тим, як увійти до вестибюлю, загляньте до саду. У наші дні це невеличкий оазис, що знаходиться в центрі району Грасіа, але коли його будував Гауді, він був більших розмірів і в ньому був великий каскад та круглий фонтан, які створювали свіжість на високій терасі. У Будинку Вісенса Гауді вдалося занести природу саду до будинку, де він наніс її на стіни і стелі, створивши, таким чином, міцний взаємозв’язок між внутрішнім і зовнішнім простором.
Нині сад займає близько 300 м2, налічує різні клумби, вазони з рослинами та сад на терасі на даху. Слід зазначити, що тут відтворено атмосферу первісного вигляду яким він був наприкінці XIX століття, збережено деякі дерева, які вже були в садибі, наприклад, кам’яний дуб заввишки близько восьми метрів або магнолію 10-12 метрів заввишки. Решта – рослини, висаджені під час реконструкції будинку відповідно до критеріїв, за яким робилися насадження в ті часи.
Втім, якими є рослини, що ми побачимо тут? Перш за все, це рослини екзотичні, декоративні та пристосовані до тіні, оскільки, як ви можете собі уявити з огляду на зведені будівлі, годин сонячного світла тут небагато.
У нашому саду ви знайдете групу пальм: у нас є фінікова пальма, вашингтонія, карликова хамеропс і та китайська віялова. Поза тим, в залежності від пори року тут можна побачити такі рослини, як камелія, мавританська гвоздика, монстера, китайський жасмин, троянди і лілії.
Крім флори, деякі види тварин знайшли в нашому саду придатне для свого проживання середовище. Ви зможете зустріти таких рептилій, як рожевий дракон, невеликий за розміром і з тендітно-рожевою шкірою, або звичайний дракон, який є більшим і міцнішим за рожевого дракона, так само зможете побачити ящірку саргантану.
Як ви можете собі уявити, птахи також представлені в цьому саду. Зазвичай ми бачимо дроздів, граків, аргентинських папуг, голубів та горобців. Всі вони годуються плодами пальм, а архітектурна структура Будинку Вісенса надає їм невеликі заглиблення, що є ідеальними для того, щоб ховатися і вити свої гнізда.
Сподіваємося, що вам сподобався наш сад. А тепер можете прямувати у вестибюль та починати знайомитися з першим будинком Гауді.

Пропонуємо вам продовжити огляд в кімнаті рожевого кольору. Ви можете пройти до неї через двері ліворуч від сходів. Припускають, що це була спальня дочки родини Вісенс-Жиралт. Якщо ви уважливо оглянете її, то побачите, що рожевий тон є присутній як на стінах, так і на підлозі кімнати. Молодий архітектор уже тоді був фанатиком деталей. Він використовує пігменти зі стін для фарбування підлог. У такий спосіб він досягає хроматичної єдності в кожній зі спалень цього поверху.

Перед тим як перейти до туалетних кімнат, зверніть увагу на тамбур. Таких ви не побачите багато. Оскільки в будинку не так багато місця, Гауді уникає створення коридорів завдяки цим геніальним шестикутним тамбурам. Ще один доказ функціональної, водночас естетичної сміливості.

У Барселоні наприкінці XIX ст. більшість осель не мала проточної води. Будинок Вісенса, проте, випереджав свій час також у цьому. Антоні Гауді не тільки проектує новаторську туалетну зону з проточною водою, а й поділяє її на кілька підзон: умивальну, роздягальну та спільну.

А тепер підведіть голову та добре придивіться до листя, що прикрашає стелю. Впізнаєте? Це та сама рослина, яку ви бачили на стінах їдальні. Архітектор непомітно з’єднує два поверхи будинку плющем, який простирається нижнім поверхом і піднімається туди, де ви зараз знаходитесь.

Пропонуємо вам продовжити огляд в головній спальні. Вона розташована поруч з цією туалетною зоною.

Ви знаходитесь в найбільшій кімнаті на цьому поверсі. Вона поділена на дві половини, які мають різні кольори й прикраси в вигляді рослин. Здається, це дві кімнати в одній, чи не так? На початку головна спальня була поділена на дві суміжні кімнати, по одній для кожного з подружжя. Такий поділ був дуже поширений в оселях заможних класів того часу. Гауді, крім того, надає їм персональний характер дуже відмінними проектами оздоблення.

Стеля спальні також потопає в рослинах. Як і майже всі кімнати на другому і третьому поверхах, архітектор використовує простір між балками для розміщення кесонів з кераміки, натхнених природою.

Якщо ви наблизитесь до вікон, то побачите, що для виходу назовні вам доведеться спуститися на пару сходинок. За допомогою цієї сміливої деталі, Антоні Гауді вдається зробити стелю нижчою, ніж зазвичай, щоб не заважати погляду на сад зсередини кімнати.

Чи бажаєте вийти на хвильку на терасу?

Ви знову в зоні, яка задумана як точка сполучення між внутрішньою та зовнішньою сторонами будинку. Лавка-балюстрада по периметру дозволяє спокійно та зручно споглядати на рослини в саду. Йдеться про архітектурний елемент, який Гауді вперше використав у Будинку Вісенса, а згодом відтворив у інших творах, таких як Капричо та Педрера.

Треба пам’ятати, що вигляд значно змінився з плином часу. Коли Будинок зводився, не існувало будов, які ви бачите довкола. Замість них були клумби з квітами, різного виду пальмами, а позаду оглядовий майданчик та викладений цеглою вражаючий каскад (позаду чути птахів і шум водоспаду). Винахідливе рішення, яке гарантувало відчуття свіжості, настільки необхідне в літньому будинку.

Зараз, якщо хочете, зайдіть знову всередину та прямуйте до малої зали, що знаходиться ліворуч від головної спальні. Ви легко впізнаєте її по стелі.

Страсть, яку Антоні Гауді відчував до природи, виходила далеко за рамки натхнення. Молодий архітектор хотів переносити її в кожну з кімнат. Не забуваймо, Будинок Вісенса був літньою резиденцією та проектувалось як місце дозвілля та відпочинку.

Ця невеличка зала, на відміну від курильні, розташованої просто під нею, була, ймовірно, зарезервована для жіночих компаній. У куполі, Гауді малює жаб’ячу перспективу однієї з веж, які ви згодом побачите на даху, ніби можливо споглядати небо через стелю покою. Сцена настільки реальна, що ми майже чуємо крики птахів. На балконі, крім того, жалюзі підсилювали інтимність простору, бо дозволяють бачити зовнішній світ, не будучи поміченим. Можете уявити собі Долорс Жиралт – жінку Мануела Вісенса, як вона насолоджується читанням тихим вечором?

Для продовження огляду рекомендуємо відвідати кімнату поруч, зі стінами синього кольору.

Квітка, зображена на стінах цієї кімнати, стане часто повторюваним мотивом у творчості Антоні Гауді. Це страстоцвіт, також відомий як “квітка Христа”, який роками пізніше з’явиться в програмі оздоблення Храму Святого Сімейства.

Ця квітка росла поруч з місцем, де ви зараз стоїте. Фактично всі рослини, представлені в Будинку Вісенса, були знайдені архітектором в околицях будівлі.

Перед тим, як перейти на верхній поверх, ми пропонуємо вам підійти до сходів і приділити ним кілька хвилин.

Нинішні сходи не мають жодного стосунку до Гауді, це результат останньої реставрації 2014 року. Нам мало що відомо про оригінал.

Коли робилося розширення Серри де Мартинеса, було знесено сходи з каталонським склепінням, які початково з’єднували поверхи будинку. Якими вони були? Чи були вони натхнені природою? Чи мали вони суто традиційний вигляд або, можливо, зазнали певного екзотичного впливу? Єдиним свідченням, що зберіглося, є залишки сірої ліпнини, що входили до складу нижньої обшивки.

Ви знайдете їх на стіні, яка відокремлює синю кімнату від нових сходів, які спускаються вниз, трохи вище поручнів. Фото в аудіопровіднику допоможе вам виявити їх.

Тепер, якщо хочете, ви можете продовжити огляд на верхньому поверсі.

Якщо ви дійшли до цієї частини екскурсії, ви вже достатньо обізнані з будинком. Напевно, ви також отримали уявлення про те, яким був той молодий Гауді, якому Мануел Вісенс замовив свій перший великий проект. Проте… Чи запитували ви себе, у якому контексті це робилось?
Якою була Барселона в ті часи? До чого прагнули її жителі? Які культурні течії виникали у той час? Наприкінці XIX ст. Каталонія переживала момент трансформації та художнього блиску. У той час як її столиця розширювалася по знесенні мурів, відбувалась консолідація основ модернізму, обумовлених інтелектуальним зльотом каталонського суспільства. Водночас Золота лихоманка примножувала добробут заможних класів та сприяла зростанню каталонської промисловості.
Цей аудіо-візуальний матеріал перенесе вас у минуле. Матеріал чергується трьома мовами: каталонською, іспанською та англійською. Ми сподіваємося, що вам сподобається і що це допоможе вам заглибитися трохи далі в душу Будинку Вісенса, пов’язаного з Барселоною.
По закінченні демонстрації пропонуємо вам пройти в інший кінець кімнати, прямо перед ліфтом. Там на вас чекає дуже особливий експонат.

Цей текст є факсимільною копією небагатьох творів Антоні Гауді, які збереглись. Це добрий приклад складної особистості архітектора: швидкі й енергійні риси почерку, прагнення до досконалості. Уважно подивіться на велику літеру на початку документа і кількість внесених поправок до тексту. Треба думати, що це проект, який ніколи не був опублікований.

Гауді не дав йому назви, але фахівці називають його Рукопис з Реуса, або Фамільний будинок, оскільки він розмірковує про ідеальну оселю та фамільні будинки, які зникали з міста, що неспинно зростало.

У першому абзаці цього тексту архітектор робить справжню декларацію щодо свою уявлення про сім’ю та оселю, хоча тепер ми повинні розуміти речення в контексті того часу.

Коли ви трохи краще познайомилися з особистістю художника, запрошуємо вас відкрити для себе ще одну частину Будинку Вісенса. Вам просто треба пройти кілька метрів вперед і попрямувати до місця, де знаходяться макети.

Можливо, в цей момент вам стане цікаво, де знаходяться зразки рослин, кольорів та архітектурних орнаментів, які досі відігравали головну роль. Останній поверх будинку, як це було зазвичай в оселях буржуазії тих часів, призначався для прислуги. Гауді проектує цю частину відповідно до її потреб, через це в усьому відчуваються скромність і простота.

У свою чергу архітектор розглядає приміщення як тепловий регулятор будівлі. Високі стелі гарантували комфорт в решті частини будинку, а прозорість і отвори по периметру забезпечували справну вентиляцію. Ці рішення відповідають тенденції гігієністів XIX ст., які усвідомлювали недостатність санітарії в містах.

Гауді знову використає всі ці засоби на горищі вежі Беллесгуард і Палацу Гуель, серед інших місць.

Чи бачите ви найбільший макет з усіх, розташований в центрі кімнати? Цей макет дозволяє ідеально уявити, яким був оригінальний Будинок Вісенса. Розподіл приміщень, розміри саду, розташування будівлі на ділянці… Чи помітили ви, що раніше земля оточувала три фасади будівлі? Через кілька років після завершення будівництва муніципалітет Барселони розпорядився розширити вулицю, з якої ви ввійшли до будинку. Це мало серйозні наслідки для будівлі, бо зовнішній мур повністю приліг до одного з фасадів.

Не поспішайте і детально огляньте макет. Чи помітили ви, що є кілька елементів, пов’язаних з водою? Антоні Гауді був закоханий у воду. Архітектор інтегрує її в свій твір через три споруди: фонтан трибуни, фонтан, який знаходиться недалеко від головного входу до будинку, і вражаючий каскад, який головував над садом. Таким чином він використовує підземні водяні струми, які проходять через дільницю і привносить свіжість у садове середовище.

У Водному музеї Корнелья можна відвідати відтворення цього каскаду в натуральному розмірі.

За цим макетом знаходиться ще один меншого масштабу. Він відображає Будинок Вісенса у 1927 році.

Таким був будинок після реформи, проведеної Серрою де Мартинесом. Тут можна бачити розширення дільниці, каскад та окремий невеличкий фонтан, розташований в південно-східній частині. Це фонтан трибуни, перенесений в сад в зв’язку з будівельними роботами.

Але, мабуть, вашу увагу найбільше приверне конструкція, яка знаходиться в найдальшій точці будинку. Це була каплиця, в якій розміщувалося джерело мінеральної води. Оскільки йому приписувалися цілющі ефекти, воно було присвячено покровительці неможливого, святій Риті.
Якщо сьогодні 22 травня, то ви вже побачили, що Будинок Вісенса заповнюється трояндами в День Святої Рити. Якщо вам не пощастило, ми запрошуємо вас повернутися в цей день і провести його з нами і з усіма жителями району Грасіа.
А тепер, якщо є бажання, підніміться на останній поверх.

Ми наближаємося до кінця нашої екскурсії. У цьому місці ми знову чітко бачимо різницю між конструкцією Гауді і розширенням Серри де Мартинеса. Зона, по якій ви можете ходити, належить до розширення, а та, куди не можна заходити через її крихкість, – це оригінал.

Але перш ніж говорити про простір на даху Гауді, подивіться навколо себе…

Коли Мануел Вісенс і Гауді вибрали це місце для будівництва літнього будинку, не мало такого вигляду. Багато років тому периметр саду був більшим, звідси можна було бачити вершини, пагорби і, звичайно, церкву Жозепетів Грасії, а шум у цьому місці теж був дуже відмінним.

Ці звуки, які переносять нас у кінець XIX ст., допомагають нам краще зрозуміти простір на даху Антоні Гауді. Він слугував для збирання води, але тут також можна було прогулюватись. Зверніть увагу на проходи, димоходи, вежу та сходи. Це дах, по якому можна ходити, свого роду кругле місце для прогулянок. Мабуть, ви вже були в Педрері та ходили по її даху. Знову ж таки, Гауді просуває архітектурні рішення, які він буде застосовувати в пізніших будовах, таких як Педрера, Будинок Батльо або Палац Гуель.

Та тут завершується наша екскурсія. Будинок Вісенса – це дійсно будинок-маніфест, який випереджає свій час. Це основи, які зроблять Антоні Гауді одним з найбільш революційних архітекторів усіх часів. Адже, коли 1885 року будівництво цієї будівлі завершувалось, модернізм тільки починався в Каталонії.

Дуже дякуємо за вашу увагу і компанію. Далі цей аудіопутівник надасть вам інформацію про тимчасову експозицію, а також про торговельну зону в підвалі. Рекомендуємо відвідати їх. Щоб знайти тимчасову експозицію, вам достатньо спуститися на другий поверх і повернути праворуч.

Торговельна зона раніше була підвалом будинку. Антоні Гауді усвідомлює потреби кожного приміщення і проектує функціональний простір, здатний залишатися свіжим і повітряним, незважаючи на те, що він знаходиться під землею.
Стеля виконана як каталонське склепіння – це традиційна технології, яку архітектор використовуватиме в багатьох своїх наступних роботах. Ви зустрінете її в склепі Колонії Гуель або в Храмі Святого Сімейства, наприклад.
Перед тим як піти, запрошуємо вас пройтися залою та насолодитися аудіовізуальним матеріалом, який показує деякі аспекти проекту реставрації та реабілітації будинку.
Якщо хочете, можете повернутися до саду, приміщення кафетерію або до виходу через двері, які ви знайдете поруч з прилавком магазину.